Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 911/298/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі № 911/298/14 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд"про звернення стягнення на предмет іпотекиза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд"до1. Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"провизнання недійсним іпотечного договоруза участю представників:

від ПАТ "Дельта Банк": Мединський М.М.

від ТОВ "Ізобуд": не з'явився

від ПАТ "Кредитпромбанк" не з'явився

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - "ПАТ "Дельта Банк") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд" (надалі - "ТОВ "Ізобуд") про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, загальною вартістю 22 688 615,49 грн., що належить на праві приватної власності ТОВ "Ізобуд" та розташована за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Бабкіна, 6 на земельній ділянці площею 0,4673 га з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, а саме квартири в кількості 41 шт. загальною площею 4 341,90 кв.м., паркінг в кількості 28 машиномісць загальною площею 439,51 кв.м., офісно-торгові приміщення загальною площею 957,10 кв.м. шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/12/2008-КЛТ від 16.05.2008 р. в розмірі 24 939 517,62 грн.

В свою чергу, "Ізобуд" звернулось з зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" та до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (надалі - "ПАТ "Кредитпромбанк") про визнання іпотечного договору № 49.12./12/І316/08 від 16.05.2008 р. недійсним. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що оскаржуваний договір суперечить положенням ст. 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору, а також не містить опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.04.2014 р. (суддя Лилак Т.Д.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним іпотечний договір № 49.12./12/І316/08 від 16.05.2008 р., укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ізобуд".

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що визначення предмету іпотеки в оскаржуваному договорі як майнових прав на незакінчені будівництвом окремі об'єкти, що будуються ТОВ "Ізобуд", а також відсутність в оскаржуваному договорі опису переданого в іпотеку майна (опису предмета іпотеки) є порушенням норм чинного на час укладення спірного договору законодавства. При цьому суд дійшов висновку про звернення ТОВ "Ізобуд" із зустрічним позовом з дотриманням позовної давності, оскільки її перебіг розпочався 30.01.2013 р., тобто з дня прийняття Верховним судом України постанови у справі № 6-168цс12, у якій зазначено про незаконність передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд зазначив, що вони є необґрунтованими з огляду на задоволення зустрічного позову про визнання недійсним іпотечного договору № 49.12./12/І316/08 від 16.05.2008 р., на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. (судді Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/12/2008-КЛТ від 16.05.2008 р. в розмірі 24 939 517,62 грн. звернуто стягнення за іпотечним договором № 49.12./12/І316/08 від 16.05.2008 р. шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки у вигляді майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, загальною вартістю 22 688 615,49 грн., що належить на праві приватної власності ТОВ "Ізобуд" та розташована за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Бабкіна, 6 на земельній ділянці площею 0,4673 га, цільового призначення - землі житлової та громадської забудови, а саме квартири в кількості 41 шт. загальною площею 4 341,90 кв.м., паркінг в кількості 28 машиномісць загальною площею 439,51 кв.м., офісно-торгові приміщення загальною площею 957,10 кв.м. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову судом апеляційної інстанції було відмовлено з посиланням на норми статей 257, 261, 267 ЦК України у зв'язку із спливом позовної давності на момент звернення ТОВ "Ізобуд" до суду. Задовольняючи первісний позов, апеляційний суд зазначив про порушення ТОВ "Ізобуд" своїх зобов'язань за кредитним договором № 49.8.2/12/2008-КЛТ від 16.05.2008 р., а відтак, про обґрунтованість вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Ізобуд" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Київської області від 17.04.2014 р. залишити в силі.

До Вищого господарського суду України 15.08.2014 р. від ТОВ "Ізобуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2014 р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. ст. 1117, 1118 ГПК України, колегія суддів відмовляє у задоволенні даного клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до ст. 1115 ГПК України.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ТОВ "Ізобуд" та ПАТ "Кредитпромбанк" не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Дельта Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", яке було перейменовано на ПАТ "Кредитпромбанк", та ТОВ "Ізобуд" як позичальником 16.05.2008 р. було укладено кредитний договір № 49.8.2/12/2008-КЛТ (надалі - "Кредитний договір"), за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 7 566 000,00 грн. для завершення будівництва житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями, підземним паркінгом по провулку Бабкіна в місті Борисполі, а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит не пізніше 15.10.2009 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних.

Додатковою угодою № 31 від 09.02.2011 р. сторони домовились про збільшення ліміту кредитування до 34 750 000,00 грн., а додатковою угодою № 38 від 01.02.2012 р. встановили кінцевий термін повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами до 31.12.2012 р.

Також судами встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" як іпотекодержателем та ТОВ "Ізобуд" як іпотекодавцем 16.05.2008 р. було укладено іпотечний договір № 49.12/12/І316/08 (надалі - "Іпотечний договір"), за умовами якого іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно: майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме:

- площа ділянки - 0,4673 га;

- площа забудови - 1 400 кв.м.;

- 9 поверхів;

- 2 блок секції;

- кількість квартир - 99 шт.;

- загальна площа квартир - 7 813,94 кв.м.;

- однокімнатні - 56 квартири (3 499,44 кв.м.);

- двокімнатні - 40 квартир (3 435,60 кв.м.);

- трьохкімнатні - 16 квартир (1 989,68 кв.м.);

- площа офісно-торгових приміщень - 1 075 кв.м.;

- площа паркінга на 31 машиномісце;

- початок будівництва - 01.03.2007 р.;

- введення об'єкту будівництва в експлуатацію - не пізніше 31.05.2009 р.

Згідно з п. 1 договору про внесення змін № 14 від 24.01.2012 р. до Іпотечного договору заставна вартість майна за згодою сторін складає 22 688 615,49 грн.

Поряд з цим судами з'ясовано, що згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р., укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", останнє набуло статус кредитора за Кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Ізобуд" зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до ТОВ "Ізобуд" з вимогою усунути вказані порушення. Проте, дана вимога була залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення ПАТ "Дельта Банк" з позовом до суду.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом про визнання Іпотечного договору недійсним, ТОВ "Ізобуд" вказувало на те, що оскаржуваний договір суперечить положенням ст. 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка була чинною на час укладення даного договору, а саме на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦЦ України. Також ТОВ "Ізобуд" зазначало про відсутність в оскаржуваному договорі опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, а відтак, порушення приписів ст. 18 Закону України "Про іпотеку" щодо наявності в іпотечному договорі істотних умов, передбачених Законом.

Приписами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Так, статтею 5 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору, передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна; предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, на час укладення Іпотечного договору відносини з передачі в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва Законом України "Про іпотеку" не регулювались, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва було віднесено до предмету іпотеки нормами Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 р., тобто вже після укладення оскаржуваного Іпотечного договору.

Крім того, статтею 18 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору, визначено істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

З огляду на вищенаведене, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуваний Іпотечний договір було укладено з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки його предметом визначено об'єкт незавершеного будівництва, що будується та передається в іпотеку, а також відсутній опис предмета іпотеки.

В той же час, статтею 256 ЦК України унормовано, що особа може захистити своє цивільне право або інтерес в судовому порядку лише в межах певного строку, тобто позовної давності.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), в три роки. Перебіг вказаного строку, згідно з приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що ТОВ "Ізобуд" є стороною оскаржуваного ним Іпотечного договору, який було укладено в забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань перед ПАТ "Кредитпромбанк" за Кредитним договором, в Іпотечному договорі зазначено, що сторони при його укладенні керувались нормами ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про заставу", колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що перебіг позовної давності почався 17.05.2008 р., тобто з дня, наступного після укладення оскаржуваного договору.

Проте, ТОВ "Ізобуд" звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом у даній справі лише 20.02.2014 р.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимогу про визнання недійсним Іпотечного договору заявлено ТОВ "Ізобуд" поза межами позовної давності, що, з урахуванням заяви ПАТ "Дельта Банк" про застосування позовної давності, є підставою для відмови в зустрічному позові.

Натомість, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про застосування позовної давності, дійшов хибного висновку, що ТОВ "Ізобуд" стало відомо про порушення свого права в зв'язку з прийняттям Верховним судом України постанови від 30.01.2013 р. у справі № 6-168цс12.

Що стосується позовних вимог за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, згідно з приписами ст. 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено неналежне виконання ТОВ "Ізобуд" своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Крім того, статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.4.9 Кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісією, встановленою у п. 2.5 договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 589 ЦК України унормовано, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Іпотекою, згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку", є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Частинами 1, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Іпотечного договору за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з прострочкою виконання іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором, витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна та іншими витратами, обумовленими виконанням умов Іпотечного договору.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов Кредитного договору або умов Іпотечного договору (п. 4.2 Іпотечного договору).

При розгляді справи судами встановлено, що при укладенні Іпотечного договору сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги, зокрема, шляхом набуття права власності на майно.

Враховуючи викладене, встановлений судами факт неналежного виконання ТОВ "Ізобуд" своїх зобов'язань за Кредитним договором, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Дельта Банк".

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даних висновків апеляційного суду не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі № 911/298/14 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова